До сторіччя від дня народження Катерини Логвинівни Ющенко. 8 грудня 2019 року | Історія ІТ в Україні

До сторіччя від дня народження Катерини Логвинівни Ющенко. 8 грудня 2019 року

Катерина Ющенко народилася 8 грудня 1919 р., в українському місті Чигирині у родині вчителя історії та географії Логвина Федоровича Рвачова.

Екатерина Логвиновна Ющенко

Катерина в 1937 році вступила на перший курс фізико-математичного факультету Київського університету, але після того, як її батько був засуджений як “український націоналіст” і “ворог народу” під час сталінських репресій, її було відраховано з університету. Згодом була заарештована і мама.
У Катерини Ющенко (в дівоцтві Рвачової), були спроби вступити до Московського університету, потім до Воронезького університету, але там їй теж відмовили і нарешті Катерина знайшла оголошення, що Самаркандський університет оголошує набір студентів, причому забезпечує усіх гуртожитком, стипендією та ще й оплачує дорогу. Катерина тут же прийняла рішення їхати до Узбекистану.
Після всіх поневірянь і принижень вона нарешті знову стала студенткою. На початку літа 1941 р., достроково склавши екзамени за третій курс, Катерина Логвинівна поїхала до Овруча, де жили її сестра і мати, котру на той час уже звільнили з-під арешту. На київський вокзал потяг прибув пізно вночі 21 червня. Вирішила їхати до брата, який жив, неподалік від Києва. Приміським, вже десь опівночі, дісталася Бородянки. Платформа була безлюдною. До села вів ґрунтовий шлях. Вирішила дочекатися ранку. Відтягла валізи на пагорб з травою, присіла і… заснула. Прокинулася від різкого гулу над головою. Над нею один за одним пролетіло сім літаків з хрестами на крилах.
Потроху розвиднювалося. Будинок брата був неподалік. Появі гості зраділи, пригостили молоком, порозпитували. Потім усі лягли досипати. Прокинулися пізно. Брат вийшов на вулицю і швидко повернувся з жахливим повідомленням:
— Кажуть, Німеччина оголосила нам війну. Вранці бомбили Київ!
Катерина розповіла про літаки і глухі вибухи. Брат увімкнув приймача. Виступав Молотов… То був початок війни.
Випадково Катерина Логвинівна прочитала в газеті, що навчальний рік у вузах розпочнеться на місяць раніше, ніж звичайно, — з 1 серпня. Вона повернулася до Узбекистану. З’ясувалося, що Самаркандський університет об’єднали із Середньоазіатським у Ташкенті. Довелося їхати туди.
Приступивши до навчання, водночас влаштувалася на роботу на воєнне підприємство, що виготовляло причепи для танкових гармат. Згодом до неї приїхали мати, сестра і брат.
Коли через рік закінчила університет, постала проблема, як жити далі. Війні не видно кінця, а призначення на роботу не дали.
Незадовго до того з’явився заклик Центрального комітету ВЛКСМ допомогти шахтарям Ангренського вугільного комбінату збільшити видобуток вугілля, такого потрібного країні. І молода випускниця університету вирішує йти працювати на вугільний комбінат.
У 1943 р. на комбінат прийшов наказ — усіх, хто має закінчену педагогічну освіту, направити у школи. І Катерина Рвачова повертається до Ташкента, протягом одного навчального року викладає в середній школі. Після звільнення України Катерина Логвинівна вчителює в сільській школі, згодом, переїхавши до Стрия, працює у міській середній школі, але вона хотіла займатися наукою.
Дізнавшись, що у Львові відкрився філіал академічного інституту математики, вона їде туди. Борис Володимирович Гнєденко, який очолював відділ теорії ймовірностей, одразу запропонував їй роботу в цьому відділі.
Займаючись спеціальними питаннями теорії ймовірностей, дослідниця одержала оригінальні результати, важливі для розвитку квантової механіки. Підготувала і в 1950 р. успішно захистила кандидатську дисертацію. її перший опонент — академік О.М. Колмогоров — дав дисертаційній роботі високу оцінку.
У 1950 р. Б.В.Гнєденка обрали дійсним членом Академії наук УPCP, а його відділ перевели до Інституту математики, що містився в Києві. Борис Володимирович запропонував переїхати їй до Києва, погодилася відразу.
Входження у науку відбувалося успішно. К.Л.Ющенко призначили керівником новоствореної обчислювальної лабораторії.
Усе, що пов’язано з діяльністю цієї лабораторії, — то особлива сторінка не тільки в біографії К.Л. Ющенко, а й в усій історії становлення програмування і обчислювальної техніки в Україні, та й загалом в СРСР. Саме тут під керівництвом піонера цього наукового напряму академіка С.О.Лебедєва було створено перший вітчизняний комп’ютер — “МЭСМ”. Тоді лабораторія входила ще до складу Інституту електротехніки АН У PCP.
Згодом С.О.Лебедєва переводять до Москви. І в 1954 р. за ініціативою Б.В.Гнєденка лабораторію передають Інституту математики АН У PCP. Отже, коли К.Л.Ющенко прийшла сюди працювати з групою колег, лабораторія вже мала на своєму рахунку справді видатні досягнення.
Втім, внутрішня пам’ять “МЭСМ” була ще дуже обмеженою, швидкодія — незначною. Поступово осмислювалися прийоми програмування і використання комп’ютера для вирішення практичних завдань.
У розробці математичного забезпечення для вирішення усіх цих завдань найактивнішу участь брала Катерина Логвинівна Ющенко.

Программисты и вычислители
Програмісти та обчислювачі. Зліва направо: Ядренко Енгеліна Костянтинівна, Шахрайчук (у заміжжі Заїка) Лідія Дмитрівна, Ющенко Катерина Логвинівна, Святоха Олександра Петрівна, Остапенко Тамара Фоківна, Козленко Олена Семенівна, Шохалевич (у заміжжі Мазира) Галина Петрівна, Штонь Людмила, Машбиц Гіта Яківна, Ковальова Жанна Миколаївна, Грезєва Раїса Прокопівна, Поскачим (у заміжжі Сахно) Галина Антонівна.
8 Березня 1956 року.

 

Головним результатом цих робіт стало створення у 1955 р. К.Л.Ющенко і B.C.Королюком адресного програмування, яке на мовній основі втілило два загальні принципи роботи комп’ютера — адресності та програмного керування. Створивши зручну систему понять для опису архітектури комп’ютера та його системи команд, автори ввели в Адресну мову засоби маніпулювання адресами другого рангу.
Саме створення Адресної мови — перше фундаментальне досягнення наукової школи теоретичного програмування члена-кореспондента НАНУ К.Л.Ющенко.
Теоретичне програмування, одним з фундаторів якого стала член- кореспондент НАНУ К.Л.Ющенко, має сьогодні власний розвинений формально-алгоритмічний апарат. А предмет досліджень істотно розширився: від процедурних мов до методів представлення знань на рівні штучного інтелекту.
Мрія Катерини Логвинівни збулася. Разом зі своїми учнями вона підняла теоретичне програмування на таку висоту, що наукова школа Ющенко здобула визнання у світі. Підготувала 45 кандидатів та 11 докторів наук. Має 5 авторських свідоцтва. Автор понад 200 наукових робіт, в тому числі 23 учбових посібника та монографій.
Катерина Логвинівна Ющенко – член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки, лауреат премій Ради Міністрів СРСР, двічі – Державної премії України, премії імені В.М.Глушкова. Нагороджена орденом княгині Ольги.
На жаль, Катерина Логвинівна Ющенко в 2001 році пішла з життя.

Література:
Малиновський Б.М. “Відоме і невідоме в історії інформаційних технологій”, Київ “Інтерлінк”, 2004. © Малиновський Б.М., 2001; © Малиновський Б.М., 2004; © Видавництво “Інтерлінк”; стр. 61-71